ВІДЕО:
1. Навчання працівників гарячої лінії. Лектор: Галина Карпук
https://drive.google.com/file/d/1ggNTZ20Q31XdryIe91CjzTKLBzcGGGPc/view
2. Перша психологічна допомога та кризове психологічне консультування. (Алгоритм допомоги, техніки стабілізації та підтримки). Лектор: Вікторія Соловйова
https://drive.google.com/file/d/1P4TaR9Hr1Eofc_rmJXOTc4CtSPeUtDUH/view
3. Запис лекції О.Фільца про кризову допомогу 04.03.2022
4. Кризова допомога в умовах війни: досвід побудови психологічної служби. Лектори: Джана Джавахішвілі, клінічний психолог, професор у державному університеті Іллі, Тбілісі, Грузія , Ніно Махашвілі, психіатр, професор у державному університеті Іллі, Тбілісі, Грузія
https://www.youtube.com/watch?v=oBFXQssUUZc
5. Екстрена психологічна допомога при бомбардуванні. Лектори: Галина Католик, Маріанна Нартікова
https://www.youtube.com/watch?v=1_4sD-FMptk
6. Надання психологічної допомоги біженцям і тим, хто біля них. Лектори: Галина Католик, Маріанна Нартікова
https://www.youtube.com/watch?v=eaQl4R3NXl0
7. Лекція "Кризовий супровід в умовах гуманітарної катастрофи". Лектор: Роман Кечур
https://vimeo.com/686332774?fbclid=IwAR3ca0EwP5VQK6_BZ_B7HZFZ-sJ8tvTPBhqqqxd3RYtr-2E2REYIQbvyhTU
8. Лекція "Методи травмофокусованої терапії в кризовому консультуванні". Лектор Соломія Ковалик
https://drive.google.com/drive/folders/1PYsosGA_QP1hSeOxp7XzEi85XEQ6scw1
9. Лекція "Стокгольмський синдром, або як ставитись до агресора". Лектор Сергій Кирилюк
https://drive.google.com/drive/folders/1PYsosGA_QP1hSeOxp7XzEi85XEQ6scw1
10. Лекція "Війна і діти, як їх захистити?". Лектор: Галина Католик
11. Лекція "Основи кризового консультування та першої психологічної допомоги (для психотерапевтів)". Лектор: Денис Старков
https://www.youtube.com/watch?v=osni1zskSrA
12. Лекція "Психологічна самодопомога під час воєнних дій". Лектор: Денис Старков
https://www.youtube.com/playlist?list=PLyoBReb9o2dSje6_Ir7wAUv17zrruzqgo
13. Лекція "Екстренна психологічна допомога". Лектор: Валерій Санкевич (Ізраїль)
https://www.youtube.com/watch?v=ANpBB8KGu2k
14. Матеріали від Габі Кьонцей для кризової допомоги дітям
https://vimeo.com/685252620?fbclid=IwAR0M3lyswelukl7uDpQPzT_EC6VQI4Def9700Du01CC48IP-JebK0geD9aU (1 частина)
https://vimeo.com/685254280?fbclid=IwAR1nkgjEHHOp-YYPpWqFtfU0nVdf-gEWwjGf7GIUBjpOEuri1uVP2o7XJ3I (2 частина)
https://vimeo.com/685256796/8d3bd46c11?fbclid=IwAR2hJAL2ZIOh4sC1rGDqdJb_VeC3g0b7DiMt0wxfLLay2QYR9jMBwDhvgo4 (3 частина)
15. "Новий набір інструментів для невідкладної терапевтичної допомоги для лікування Війна-втоми-Синдром". Лектор: Томас Вебер
https://www.facebook.com/watch/?extid=NS-UNK-UNK-UNK-IOS_GK0T-GK1C&v=290917189795803
16. Відео з з невідкладними заходами допомоги в умовах війни. Томас Вебер
https://vimeo.com/683516067?fbclid=IwAR2rJNLYkBI1gefDd9RIeDQKws4TAPdmj_3E9chlzeEoWGOvTCkijyMB0qY
17. Лекція "Допома дітям сиротам та опікунам у кризовій ситуації" Ester Bar Sadeh (Ізраїль)
https://www.youtube.com/watch?v=1zTPcNlRRKU
18. Психотерапевтична робота з учасниками бойових дій
https://www.youtube.com/watch?v=My0WZZPy9d8
19. Діагностичні критерії та підходи в роботі з травмою. Сара Тьєрі
https://www.youtube.com/watch?v=kjXYeHBzM-E
20. Десенсибілізація критичних станів. Керол Ліліард
https://www.youtube.com/watch?v=qEJIkXGjNWM
21. Робота з дітьми, які пережили серйозну травму. Dr. Кармен Чан
https://www.youtube.com/watch?v=UrCoiFGBzxY
22. "Психологічна допомога учасникам бойових дій. Відповіді на запитання". Тулє Флінт (Ізраїль)
https://www.youtube.com/watch?v=NGHv7b5XAxA
23. "Робота з сім'ями біженців" Міхаль Фінкельштейн (Ізраїль)
https://www.youtube.com/watch?v=wqgQ2v_DwiQ
24. "Кризове консультування" Олег Новак
25. "Коротко про психологічне травмування та видужання" Олег Новак
26. "Особливості роботи з тимчасово переміщеними особами" Сергій Якушик
27. "Робота на гарячій лінії. Відповіді та запитання" Сігаль Хаїмов
https://www.youtube.com/watch?v=UEBgUOPXVmo
28. "Допомога дітям сиротам у кризовій ситуації. Відповіді на запитання." Есті Бар-Саде
https://www.youtube.com/watch?v=QUOzKAS12xI
29. "Як травма проявляється в сім'ях, організації, суспільстві". Джерард Фромм (США) Частина 1
https://www.youtube.com/watch?v=vqJjtoY-Ids
30. "Структурне кризове консультування" Денис Старков
https://www.youtube.com/watch?v=m1AyJgjku2s
31. Вебінар "Особливості організації роботи з постраждалими від сексуального насильства"
https://www.youtube.com/watch?v=XgfOC9Iwpcs
32. "Як травма проявляється в сім'ях, організації, суспільстві". Джерард Фромм (США) Частина 2
33. "Робота із сексуальною травмою". Тетяна Барац-Лемберг, Алла Фонберштейн
https://www.youtube.com/watch?v=7Ly9K7ToMyk
34. "Методи заспокоєння дітей і немовлят". Габі Коенцей
https://vimeo.com/704685641?fbclid=IwAR3bZJGShjWgSS35xVGhWjRcotDOy-3a58Erak5_ae5qK0SL1HdsX6UCzko
35. Вебінар Джудіт Герман "Травма сексуального насильства: особливості психологічної допомоги"
36. Вебінар "Операційне управління стресом і практичні інструменти самодопомоги – Хто допоможе помічникам"
37. Вебінар "Сексуальне насильство над жінками під час війни". Доповідач: доктор Ола Каттура
38. Вебінар "Військовополонені, які стали психологами - історія пана Ітамара Бранеа"
39. Вебінар "Психологічні аспекти тортур та їх наслідки". Лектори: Володимир Петухов та Володимир Волошин
40. Записи 2х доповідей: "Оптимізація виживання", провів - проф. Shalev; "Зґвалтування - зброя війни", провела др. Tsiskarishvili
41. Серія лекцій: Кризове психологічне консультування в умовах війни. Ч.6. Вебінар "Тортури і наслідки для психіки". Провела - проф. Хаустова Олена
42. Ч.7. Вебінар "Поширені помилки в роботі з психотравмою". Провів - проф. Чабан Олег
43. Ч.8 . Вебінар "Eмоційне вигорання". Провів - проф. Чабан Олег
44. Ч.9. Вебінар "Травматична пам'ять І." Провів - проф. Чабан Олег
45. Ч. 10. Вебінар "Травматична пам'ять 2." Провів - проф. Чабан Олег
46. Запис зустрічі мережі травматичного стресу ECNP на тему "Здатність виживати в бою"
47. Запис лекції Шеррі Скайлер Келлі (США) на тему «Матері та діти»
48. Запис вебінару "Дієслова у контексті діалогу, та діалог у контексті свідоцтва" Провів - Артур Домбровський (Латвія).
49. Запис лекції Ирени Голуби (Латвія) на тему "Від регулярної психотерапії до кризової та назад. Зміни контракту, рамки та терапевтичних відносин під час війни»
50. Майстер-клас "Психофармакотерапія ПТСР. Що робити якщо стандартна схема не ефективна?". Ведучі: Олег Чабан та Ірина Франкова
51. Запис семінару "Positum війни. Метапозиції та етика у ППТ. Техніки ППТ у роботі із стресом, розладами адаптації, ПТСР та втратами". Ведуча - Олександра Ніздрань.
52. Запис семінару "Вступ до КПТ: модель, принципи, інтервенції". Провів - Аврамчук Олександр
53. Відеозапис лекції "Психотерапевтичне поводження з сексуальним насильством на війні" Провів - Томас Вебер (Австрія)
54. Запис лекції Філіпа Браунела "Інтеграція духовності у конфліктне та небезпечне поле"
https://www.dropbox.com/.../Filip%20Braunell...
55. Лекція ізраїльського професора Еяль Фрухтер "Рання й пізня вторинна профілактика ПТСР. Групова й індивідуальна допомога"
56. Лекція "Травматичний стрес та психологічне продовження бойових стресових реакцій і військового полону". Лекцію читає: професор Захава Соломон (Ізраїль)
57. Лекція "Психологічна стійкість дітей в умовах віддаленого навчання". Лекцію читає доктор Адар Бен-Еліяху (Ізраїль)
58. Лекція "Неврологічні основи посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та депресії, спричиненої стресом". Лекцію читає: Галь Ріхтер-Левін (Ізраїль)
59. Структурування психологічної практики в умовах кризи: методологічний семінар Анастасії Кунцевської
ЛІТЕРАТУРА:
1. Посібник самодопомоги - https://usp.community/news/571-posibnyk-samodopomohy-2
2. Вправи на подолання травми (ВПТ) - https://usp.community/news/569-vpravy-na-podolannia-travmy-vpt
3. Матеріали - https://drive.google.com/drive/folders/1-Rv_mbtYMkJzNWDfKlVV9i0LPnVrV9db
4. https://usp.community/news/587-faith-hope-and-love-in-psychotherapy-harold-h-mosak-and-marina-bluvshtein - Marina Bluvshtein
5. https://usp.community/news/588-stattya-vera-nadezhda-i-lyubov-v-psikhoterapii-kharold-mozak-i-marina-bluvshtejn - Marina Bluvshtein
6. Посібник "Як допомогти дітям пережити травматичні події" - https://drive.google.com/file/d/17PAgSbQGJApsWCsogMAUMvE7d_lJnBYH/view?fbclid=IwAR05b9CICQ-mY4yUIZ170aZIAoGyitB4FDk_nctsyw_tE-IZnHNCoD2E2ew
7. Матеріали для дітей - https://drive.google.com/drive/u/0/folders/0B2djVG4OVv5aNDhUaFVHUkV0Y1U?resourcekey=0-n828li4Xxjlr7ZVYrWqOkQ&fbclid=IwAR0ZtD8VcVI_VegUdIAUUDBmwnKU7qMayh70-OamEk2gypRa6WQniS6qT78
8. "Основи ребіалітаційної психології: подолання наслідків кризи" - https://www.osce.org/files/f/documents/4/d/430841.pdf
9. Підручник для військових психологів "Психологічна стійкість воїна" - https://shron1.chtyvo.org.ua/Komar_Zoran/Psykholohichna_stiikist_voina.pdf?PHPSESSID=2devknjosb665la1scp1rlu3l2
10. Підручники, Тези - https://drive.google.com/drive/folders/1BkCR-K7ybAJ2DMykPG9jyA1Q7NxGGywd?usp=sharing
11. Інструментарій "Психічне здоров`я та гендернозумовлене насильство" ( Допомога людям, які зазнали сексуального насильства в умовах конфлікту). - https://www.hhri.org/wp-content/uploads/2020/10/22.6.final-toolbox2020_UA_edited.pdf
12. "Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)" - https://www.psychologytools.com/assets/ukraine/understanding_post_traumatic_stress_disorder_ptsd_uk.pdf?fbclid=IwAR3RG0AyktRuo0NnKaIe-84CNOMsPYILyIG-u8w2r6vGW1L19P6oouq46Fg
СТАТТІ:
Юлія Клименко
Викладаю текст мого виступу на конференції по психодрамі.
Наративна психодрама. Стратегія та тактика в роботі психодраматерапевта.
Для підготовки були задіяні тексти:
- Лекції по наративній психодрамі М. Папач
- Лекції по дискурс-аналізу К. Черемних
.- Теорії з робіт І. Морено, В. Проп, М. Бахтін
Текст дещо скоротила.
Повний текст не вліз в пост фб, частину розмістила в першому коментарі.
На мою думку війна в Україні поставила кожного українця перед цілим комплексом власних виборів: йти на війну чи продовжувати працювати, виїджати спасаючи дітей від наслідків війни чи залишатись на власній землі у власній домівці, повертатись чи залишатись. Чи можеш ти сказати, що буде завтра? А чи можеш ти сказати чи завтра буде взагалі? Невизначеність майбутнього розкриває визначеність наших бажань і страхів. З однієї сторони ти зустрічаєшся з надсильним переживанням горя, втрат з іншої сторони для тебе може відкритися можливості про які ти навіть не мріяв.Чим більше невизначеності в тому, що відбувається, тим більше проявляється наша суб'єктність.
Тому саме сьогодні я вважаю своїм завданням поділитися напрацюваннями по наративній психодрамі започатківцем яких був психодраматерапевт Микола Папач. Він автор концепції яку я сьогодні представлю. Один з перших людей які почали системно вивчати психодраму в Україні за стандартами ЕАР, досліджувати філософські та психотерапевтичні концепції та залишатись в веденні практики використовуючи тільки психодраматичні концепції. Я його послідовник, довгий час була його ко-терапевтом в веденні груп та обговорень підходів. Останні 5 років я використовую в своїй практиці наративну психодраму. Мені б хотілось знайти однодумців, розширити географію соціальних контактів з психодраматерапевтами Британії та інших країн для того щоб розвивати та втілювати нові, сміливі проекти повʼязані з розвитком психодрами.
Якщо дивитись що війна в Україні принесла в психотерапевтичній процес з клієнтами які були в терапії або з тими хто вперше звертався з особистими запитами під час війни прямо не пов'язаними з втратами або шкодою принесеною війною, то мій висновок що факт війни прискорив, підсилив внутрішні потреби в змінах, загострив переживання внутрішніх конфліктів та не проявлених потреб.
Якщо проводити метафору то нібито час стиснувся і ті життєві/особисті кризи які могли бути розтягнуті на ціле життя дали про себе знати. Перші місяці війни я працювала в форматі кризових інтервенцій, допомагаючи вивільнити емоції та знайти опори. Я не працювала з військовими та їх дружинами. Після 3-4х місяців я продовжила працювати зі своїми клієнтами в форматі глибинної психотерапії, використовуючи наративну психодраму.
Наративна психодрама - це метод метою якого є розблокування руху особистості за креативним циклом за допомогою психотерапевтичної та лінгвістичної науки.
Передвісником створення наративної психодрами був пошук відповідей на питання - як може виглядати процес думання психодраматерапевта? Як може виглядати стратегія та тактика психотерапевтичного процесу якщо я працюю використовуючи техніки та підходи психодрами не доповнюючи їх психоаналітичними чи іншими психотерапевтичними концепціями? Як можна розвинути ідеї Морено та інших психодраматистів.
Наступним кроком була поява певних вимог до методу:
• на яких концепціях та теоріях базується метод наративної психодрами
• як може виглядати стратегічний погляд психотерапевта
• які діагностичні критерії ми можемо використовувати для того щоб розуміти на якому етапі психотерапевтичного процесу ми знаходимось та чи досягають ефекту наші психотерапевтичні втручання
• які інструменти та характер інтервенцій буде більш доречний на кожному з етапів психотерапії
Давайте спробуємо розглянути що лежить в основі та на чому базується наративна психодрама. Я попробую пояснити на 3х рівнях. Перший рівень - лінгвістичний та філософській базується на роботах Проппа, Греймаса (наративна семіотика), Вітгенштайна, Бахтіна, Барта. На цьому рівні ми формуємо спосіб психотерапевтичного мислення в даному підході. Проводимо певні паралелі між психотерапевтичними та лінгвістичними теоріями.
Другий рівень - це погляд та інтерпретація психодраматичних теорій які ми використовуємо для розвитку стратегічного бачення психотерапевтичного процесу з конкретним протагоністом. Розуміння через які етапи розвивається психотерапевтичний процес.
Третій рівень - це рівень прикладних інструментів за допомогою яких ми проводимо діагностику та обираємо психотерапевтичні техніки та інструменти найбільш доречні на різних етапах психотерапевтичного процесу з кожним клієнтом.
Перший рівень
Давайте введем певні поняття
• Дискурс - це розмовний текст з яким в терапію приходь клієнт і який народжується в ході нашої взаємодії під час терапії. Він містить в собі події які відбувалось з клієнтом, його відчуття, голоси інших людей, новини які вразили людину за певний час та інше.
• Наратив - це певна повторювальна історія яку ми можемо виділити з того дискурсу який використовує клієнт в певний проміжок часу в терапії.
Наша реальність є мовно організованою, тобто все що відбувається фіксується і закріплюється в значеннях нашої мови (під значенням мається на увазі зв’язок між знаком і думкою, сенсом). Можна припустити що коли клієнт приходить до нас в кабінет і описує різноманітні ситуації свого життя ми маємо справу з певними мовними конструктами а не соціальною реальністю як такою.
Якою б не була обʼєктивна реальність ми можемо сприйняти і осмислити її лише в форматі мови та культури, рольових моделей поведінки до яких ми належали або належим. Наш спосіб думати і говорити, який проявляється в дискурсі, не просто відображає реальність а формує картину світу в якій ми і живемо. Поза смислами своєї мови ми не можемо рефлексувати, усвідомлювати. Ми дивимось на світ через призму мови, засвоєних ролей та культури, ієрархій, правил, цінностей в якій зростали. Це все фіксується в мові та текстах національної та сімейної культури. Наша належність до певної сімʼї, групи, культури формує наш мовний світ і певні значення всередині цього світу. Ми не можемо подивитись на світ нічийними очима.
За допомогою дискурсу протагоніст описує певне проблемне поле. Часто проблема і є запитом в терапії, який з часом процесу терапії може бути трансформованим в розуміння незадоволеної потреби. З першої зустрічі з клієнтом ми маємо досліджувати те як людина сприймає і пізнає світ, через мову, історію яку він нам описує. Тобто робити певний дискурс - аналіз.
На початку терапії значна частина дискурсу тим чи іншим чином описує культуру соціального атому клієнта та певних культурних надбань місцевості в якій він народився. Одночасно з цим під час психотерапевтичних сесій ми спостерігаємо що активізується певний наратив. Ми можемо спостерігати що мовні конструкції клієнта мають певні межі. Тобто клієнт є носієм не тільки дискурсу а і наративу. Далі в дискурсі ми прагнемо виокремити наратив, який містить в собі не тільки смисловий порядок якому надається значення та домінування «в світі культури клієнта», а і зберігається чуттєвий видбиток памʼяті. На момент початку терапії цей наратив є вищою цінністю для клієнта. Він поки що не піддаються критиці. В процесі терапії наратив переконфігуровується тим самим вивільнюючи доступ до певних потреб і заблокованої психічної енергії індивіда.
Другий рівень
Далі я запрошую вас розглянути які психодраматичні теорії ми в першу чергу можемо використати для формулювання стратегічного мислення нас як психодраматерапевтів, працюючих в наративній психодрамі.
Ми, люди, описуємо себе, своє бачення світу, події, котрі відбуваються з нами і зі світом з допомогою історій. Ці історії мають початок, вони розвиваються і рано чи пізно завершуються. Теж саме відбувається взагалі зі всіма процесами у всесвіті.
Все, що відбувається у всесвіті в своєму розвитку проходить по одному й тому ж циклу. З дифузної хмари пилу формується зірка, розвивається, дає життя планетам, потім старіє і вибухає. Вмираючи, вона розпадається на елементи, які дають життя наступній зірці, іншим планетам, а також і живим істотам. І так безкінечно.Подібне відбувається і в розвитку великих людських спільнот. Зароджуються цивілізації, досягають розквіту, але потім поступово згасають і зникають. Те ж саме відбувається і з малими людськими спільнотами, такими як сім’я чи професійна команда.
І той же креативний процес відбувається в житті окремого індивіда та з його ролями. З ними відбувається те ж саме, що і з цивілізаціями чи космічними об’єктами. Ролі виникають, розвиваються, досягають розквіту, а потім поступово згасають. Це природній процес, хоча ми, люди, інколи прагнемо його зупинити. Нам буває важко відмовлятися від виконання якихось ролей. Перестати активно грати в ролі матері, батька, дочки, сина, професіонала і тому подібне. І тоді перебування в ролі нас ніби консервує. Замість того щоб креативно розвиватися, бути спонтанною, така людина завмирає, втрачає енергію, поринає в болото нудьги, апатії і жалю за минулим.
В наративній психодрамі ми притримуємося тієї позиції, що в тих алгоритмах, за якими створюється історія, проявляються алгоритми креативного циклу. Можна сказати інакше: процес творчості і процес спонтанного складання людиною історії свого життя є тотожними процесами.
Якщо так, тоді допомагаючи протагоністу рухатись в своїй історії від сцени до сцени, долаючи при цьому виниклі перешкоди, ми розблоковуємо його креативність, відновлюючи рух за креативним циклом.
Як ми уявляємо собі креативний цикл?
Коли клієнт приходить в терапію в нього скоріше всього на глибинному рівні актуалізована певна потреба з якою в клієнта немає на даному етапі звʼязку. Частіше всього вона буде проявлятися в вигляди певного симптому (депресіі, тривоги, повторювальних ситуацій які трапляються з клієнтом, незадоволеності собою). Тобто можемо допустити, що є щось, що народжується і прагне реалізуватися, але на шляху його розвитку виникають перешкоди.
Давайте назвемо це «щось» креативним зародком. Тобто креативний зародок утворюється внаслідок взаємодії потреби, котра актуалізувалася з частинами культурних консерв. На початковому етапі цей процес не усвідомлюється людиною але він активно починає впливати на психіку та тіло. В той же час вже з першої миті виникнення, на процес зародження бажання задовольнити певну потребу починають впливати правила, традиції, пануючі цінності соціального атому, прийняті способи взаємодії в ролях. Певний час ці аспекти були опорами для людини допомагали йому здобувати результатів в житті, задовільняли потреби.
На можливість задоволення потреби впливають також ієрархічні структури, існуючі в соціальному атомі. Адже як тільки формується група, тобто мінімум дві істоти вступають у більше чи менше тривалу взаємодію, починають проявлятися ієрархічні прагнення, наприклад у домінуванні, в лідерстві, у соціальній оцінці, у соціальній увазі і визнанні, у служінні тощо. Індивід прагне зайняти певні статусні позиції в ієрархічній структурі Завдяки всім цим складовим система підтримується в стабільному стані і саме вони являються тими культурними консервами, які безпосередньо впливають на можливість задоволення певної потреби даним індивідом.
В наративній психодрами цей етап позначається як чуттєво-тілесна (або тривожно-психосоматичну в клінічному сенсі) фаза креативного циклу.
Наступний етап - фаза фантазій. Творчий зародок за допомогою уяви, фантазування починає поступово оформлюватись. Фантастичні сюжети, які виникають в уяві чи уві сні поки що відірвані від конкретної життєвої ситуації індивіда. Цей уявний казковий світ, який його притягує, може бути прекрасним чи жахливим, радісним чи болісним, але уява знову і знову заглиблює особу в ці фантазії. Елементи креативного зародку і їх взаємодія все частіше з’являються у сновидіннях, фантазуванні, нових захопленнях і тому подібне.
На третьому етапі фантазії поступово починають конкретизуватися, пристосовуватися до соціальної реальності. На початку доволі віддалено, в них іще багато фантастичного. Але з часом мріяння стає все більше конкретизованим, в ньому все більше приймається до уваги конкретна соціальна ситуація людини і потреба стає все більше усвідомлюваною. Виникає бажання її реалізувати, втілити в своєму житті. Це фаза мрій.
Разом із зростанням бажання реалізації починає складатись план, як саме це можна зробити. Поява плану ставить індивіда часто перед не легким вибором. Людина має прийняти рішення чи втілювати план досягнення бажаного в реальності соціуму, чи відмовитись і залишитись в стані розчарування і страждання за тим, що не відбулось.
Якщо індивід наважується на реалізацію, він в різних формах посилає повідомлення навколишнім про своє бажання, тим самим переходячи на четверту позицію, фазу взаємодії. В цій фазі відбувається зміна структури соціального атому. Одні члени соціального атому стають протагоністу значно ближчими, з іншими виникають конфлікти, котрі можуть призвести до відштовхування.
В результаті цих процесів створюється своєрідна команда, з допомогою якої індивід починає перетворювати бажання в об’єкт зовнішньої реальності. Він переходить на п’яту позицію, фазу створення творчого продукту.
Коли бажання повністю реалізоване у вигляді об’єкту матеріального і соціального світу, процес завершується. Створений об’єкт часто зачаровує свого творця, прив’язує його до себе. В світі створеного продукту він почуває себе затишно, впевнено, безпечно. Він опиняється в фазі перерозвитку. Рано чи пізно всесильна енергія креативного циклу підштовхує його до прощання із створеним об’єктом. З’являються нудьга, лінь, втома, інші ознаки стагнації, тіло і душа поступово знову входять в тривожно-психосоматичну фазу. Новий творчий зародок вимагає до себе уваги, прагне бути усвідомленим і втіленим.
Тобто ця модель креативного циклу складається з двох частин: внутрішньо-психічної і соціальної. В свою чергу в кожній з них ми можемо виокремити по три фази. У внутрішньому світі індивіда, на психосоматичному і психічному рівнях креативний зародок проходить через чуттєво-тілесну фазу, фазу фантазій і фазу мрій і планування. В зовнішній, соціальній реальності креативний зародок проходить також через три фази: взаємодії, створення креативного продукту і перерозвитку.Тепер повернімося до запитання, котре ми задали раніше: «Як з допомогою наративу ми можемо виявити перешкоди в креативному процесі і розробити стратегію їх подолання?» Як показує практика, існує чітка співвідносність між психо – соціальним колом креативного циклу і так званими функціями наративу. Тобто етапами розвитку історії відображених в діях її учасників.
Поняття функцій є центральним в структурно – типологічному підході Проппа. Під функціями Пропп розумів поступки діючих осіб. Саме функції, на думку Проппа, управляють розвитком історії. На малюнку ви бачити 31 функцію.
Кожен етап наративу має свої особливості, і відповідно цим особливостям змінюється. Якщо дивитись під цим кутом зору, тоді в чому полягає наше завдання в психотерапії? Ми маємо з клієнтом пройти шлях від початку першої фази до завершення третьої фази враховуючи особливості перебігу психотерапевтичного процесу та наших дій як терапевта.
На цьому етапі в вас як слухачів доповіді може виникнути питання.
Якщо ми як психотерапевти зможемо чітко діагностувати та планувати стратегію та тактику психотерапії – тоді така модель ризикує стати прокрустовим ложем. За межами її рамок може опинитись багато важливого для протагоніста психічного матеріалу та не використаних можливостей для розвитку. Як врятуватись від такої небезпеки, чи можливо сумістити максимальну свободу вибору для протагоніста з чіткими однозначними діагностичними критеріями і такими ж терапевтичними техніками?
Щоб відповісти на це питання ми можемо повернутися до бачення Морено. Ми можемо припустити що погляд на стратегію та тактику терапії мають бути направлені на створення і налаштування функціонування сцени на котрій розігруватиметься драма душі протагоніста і цей процес може бути доволі директивним.
Сама ж гра, персонажі, їх переживання і дії, все, що відбуватиметься на цій сцені, має бути максимально незалежним від обмежень, спонтанним.
Чому саме гру Морено заклав в основу методу? В світоглядному баченні Морено Бути значить Грати. Саме в грі відбувається акт творення. Так само як боги граючи створювали світ, так і людина в грі творить своє життя, створює власну реальність.
В цій грі людина, як бачив це Морено, ятрить свої душевні рани, щоб вигнати демонів на зовні, побачити їх і звільнитися від їх влади. Гра звільняє людину, звільняє її креативність.
Природно, що якщо Буття і Гра в цій філософії Морено є поняттями ідентичними, для психотерапевта виглядає необхідним відповісти на запитання: «Як саме відбувається цей процес гри в повсякденному житті індивіда»?
Теорія ролей Морено стає відповіддю на це запитання.
Ролі людська істота починає засвоювати іще на стадії ембріона. В цей період засвоєння відбувається на соматичному рівні. Два організми, дитячий і материнський, створюють так звану органічну єдність. Два організми на соматичному рівні навчаються співіснувати і разом готуються до моменту народження. Після народження дитина продовжує діяти в соматичних ролях, хоча ще не усвідомлює ці ролі. Морено приходить до висновку, що формування ролей відбувається раніше формування «Я», а отже: «Ролі не виникають з «Я», але «Я» може виникнути з ролей».
Морено визначає роль як «форму функціонування, яку приймає індивід в певний момент, реагуючи на певну ситуацію, в якій задіяні інші особи чи об’єкти».
Важливо памʼятати що засвоюються не просто ролі, засвоюється роле - специфічна акціональна єдність. Тобто роль в якій діє індивід, комплементарні їй ролі, в яких діють інші і зразки взаємодії між людьми, які виконують ці ролі. Вже в дорослому житті ці моделі взаємодії в певні періоди активізується. Наприклад, коли двоє створюють сім'ю і в ній з'являються діти. Починаючи діяти в нових ролях кожен з нас в більшій чи меншій мірі опиняється під впливом засвоєних в родинній культурі зразків виконання цих ролей і взаємодії в цих ролях.
Яка роль наративу у фіксації цієї єдності. Дитина засвоює ролі в грі. Зрозуміло, що майже завжди ця гра супроводжується певними текстами. Учасник гри створює певні тексти будучи в ролі, пізніше вона чи він може розповідати про події які відбулися в грі, про свої переживання комусь, хто не брав участі в цій грі і тому подібне. Поступово створюється наратив, який фіксує в який спосіб виконуються ролі, як учасники гри взаємодіють одне з одним знаходячись в певних ролях. Коли в майбутньому житті активізується певна роль, а разом з нею і вся роле-специфічна акціональна єдність історія прагне бути зіграною в соціальній реальності індивіда. Отже сама історія починає впливати на індивіда. Людина крім виконання певної ролі докладає зусилля для того, щоб залучити інших членів соціального атому до виконання інших ролей, описаних даним наративом.
Наратив, який описує роле-спецефічну акціональну єдність, тобто те які ролі учасники виконують як вони взаємодіють, як запрошують в виконання цих ролей ми назвали домінуючим наративом.
Давайте на основі раніше сказаного уявимо собі в загальному вигляді частину моделі мислення психотерапевта.
Перше - Психотерапевт утримує в фокусі уваги що причиною приходу людини в терапію є виникнення потреби і якась перешкода, яка не дає можливості цю потребу задовольнити, блокує розвиток креативного зародку. Ми ще не знаємо, що то за перешкода, але знаємо, що її виникнення відбулося під впливом певних елементів культури соціального атому, культурних консервів. Пошук і подолання цих перешкод має призвести не просто до задоволення потреби, а має стимулювати креативний розвиток особи.
Друге - на початку психотерапії завданням психотерапевта буде дослідження культури соціального атому для того, щоб кристалізувати перешкоди, які блокують розвиток креативного зародку.
Всі перепітії, які відбуваються з креативним зародком індивіда відображаються в історіях, які він складає, описуючи свої внутрішні стани і життєві обставини і також своє відношення до них. Терапевт постійно має на увазі, що досліджуючи культуру соціального атому, різноманітні колишні досвіди протагоніста, конфліктні ситуації в його житті і тому подібне. Ми насправді досліджуємо історію, яку протагоніст створив на основі всіх тих подій. І саме в цих текстах протагоніста закодована і сама його потреба, і перешкоди, і теперішнє місце в певній фазі психо – соціального та наративного кола.
Наше трете завдання - шукати способи використання наративів клієнта для вирішення психотерапевтичних завдань.
Креативний зародок з моменту свого виникнення і до моменту задоволення потреби проходить певний шлях - психо – соціального коло креативного циклу. На момент звернення клієнта креативний зародок знаходиться в тривожно – психосоматичній фазі. Терапевт розуміє, що активність зародку впливає на все психо – соціальне коло, але найбільший його вплив є на імагінальну сферу індивіда. В ній поки що відбувається хаос, до кінця не усвідомлюється глибинна потреба та перешкода, в таких обставинах рух креативного зародку заблокований.
Терапевтичним завданням є розігрів процесів фантазування і використання образів для досягнення розуміння, що є перешкодою та бажаною потребою.
В той момент, коли клієнт заходить в психотерапевтичний офіс, він мало що знає про події, які розгортаються в його фантазіях. Він лише відчуває наслідки цих подій. Він ніби знову опинився в 1-му Всесвіті. Дві сфери, реальності і уяви, знову певною мірою для нього злилися. Персонажі уявної сцени проектуються на реальних людей і обставини. Фрагменти драми уявного світу починають розігруватися на сцені соціальної реальності. Якщо розглядати ситуацію під таким кутом зору, нашим першочерговим завданням, ще до початку роботи з конкретним інтерперсональним рольовим конфліктом, є здійснення психотерапевтичних активностей, які б сприяли диференціації цих двох сцен. Важливо щоб протагоніст почав розділяти події, які відбуваються на соціальній частині сцени від подій, які розгорнулися на тій частині сцени, яка знаходиться в сфері уяви фантазії. Умовно кажучи, ми маємо допомогти протагоністу знову пройти той процес диференціації, який відбувся в глибокому дитинстві при переході з першого всесвіту в другий.
І це буде одним з наших перших стратегічних завдань як психодраматерапевта.
Ключовою технікою в цій роботі буде використання фантазування та подальшої роботи зі створеними образами використовуючи при цьому різні психодраматичні техніки. Стимулюючи фантазію протагоніста ми сприяємо переміщенню основної частини креативного зародка в фазу фантазій. Це з часом призведе до того, що фантазії про зовнішню загрозу і зовнішнього ворога, які відображають сам факт блокування розвитку креативного зародку, на етапі тривожно-психосоматичної фази будуть змінюватись на фантазії, в яких будуть проявлятися образи потреби і внутрішніх заборон на її задоволення. В цей період терапії ми концентруємось на границі між сприйняттям реальності і фантазією. Ми знову і знову проходимо той шлях, який ми вже колись проходили в глибокому дитинстві. Ми знову і знову повертаємось до періоду переходу від першого всесвіту до другого, періоду розділення між сприйняттям зовнішнього світу і сприйняттям фантазій.
Приведу приклад зі своєї практики який проілюструє те як може виглядати робота з повторювальним наративом клієнта та розділення двух світів. (Приклад не публікую бо обмежана можливість фб по кількості тексту який я можу розмістити.)
Перебуваючи на першій фазі психотерапії ми багаторазово повторюємо цей процес диференціації сприйняття реальності і сприйняття фантазій. Що це нам дає?
Декілька найважливіших моментів.
• Перший. Ми допомагаємо протагоністу все більше розрізняти два виміри сцени: соціальний і імагінальний. Ми прагнемо допомогти йому відділити сприйняття образів імагінальної сфери від сприйняття реальних людей і реальних обставин.
• Другий важливий момент. Ми допомагаємо креативному зародку продовжити свій розвиток, сприяємо його переходу від чуттєво-тілесної фази до фази фантазій.
Виконуючи ці два завдання ми, крім допомоги протагоністу у вирішенні тих актуальних проблем з якими він звернувся в терапію, також сприяємо іншому процесу, не видимому, але важливому. Ми сприяємо його креативному розвитку. Знову і знову проходячи в терапії цей шлях переходу від однієї фази до іншої, людина тим самим ніби торує шлях для розвитку майбутніх креативних зародків. Багаторазово проходячи по тій стежині, яка веде від тілесно – чуттєвої фази до фази фантазій, протагоніст готує хорошу основу для того, щоб майбутні креативні зародки більш успішно проходили цю частину шляху в своєму розвитку.
Ми акцентуємо увагу на тих процесах які вперше виникають на тому етапі рольового розвитку який Морено позначив як другий всесвіт. Розділення сприйнятя реальності і фантазії. На нашу думку однією з причин блокування креативності в тривожно-психосоматичній фазі є умовно кажучи - недосконалість процесів розділення, сприйняття зовнішнього світу і світу фантазій.
Крім того, активно використовуючи фантазування, ми завдяки використанню образів допомагаємо протагоністу все більш успішно усвідомлювати і переживати емоції. В тих проблемних ситуаціях, для вирішення яких протагоніст звернувся до психотерапевта, він часто погано диференціює свої емоції. Частіше вони вловлюються як тривога, відчуття небезпеки, психосоматичні явища. Коли ж під час психодрами протагоніст входить в ролі створених ним образів, він починає в цих ролях переживати значно більш широкий спектр емоцій. Інколи ця різниця в переживаннях настільки разюча, що викликає страшенне здивування терапевта. Буквально декілька хвилин тому протагоніст, описуючи життєву ситуацію не здатен був виділити хоч якусь емоцію. Говорив лише про загальне напруження, тривогу, бажання чим швидше покинути те місце, в якому розгортаються події цієї ситуації і тому подібне. І от в психодрамі, створивши в своїй уяві нафантозовані образи, які відображають дійових осіб цієї ситуація, зокрема і себе самого, протагоніст в ролях цих образів описує надзвичайно широкий спектр емоцій. З часом до нього приходить усвідомлення, що ці емоції стосуються його проблемних ситуацій. Інтенсивність тривоги, психосоматичних проявів починає спадати, вони заміщуються широкою гамою переживань.
ТРЕТІЙ РІВЕНЬ
Зараз ми переходимо до блоку обговорення деяких тактичних дій психотерапевта та використання прикладних інструментів.Після того як ми обговорили умови контракту та прояснили бачення запиту клієнта перед нами виникає питання. По яким критеріям ми діагностуємо та бачимо динаміку змін в психотерапевтичному процесі та які техніки можемо використовувати на кожній фазі креативного циклу.
Нагадаю що для діагностики ми використовуємо тексти клієнта. Система Проппа можливо найбільш зручна для застосування в терапевтичній практиці, оскільки з її допомогою легко аналізувати тексти клієнта і етапи розвитку історії легко співвідносяться з фазами креативного циклу. Отже, ті історії і тексти, які озвучує клієнт, допомагають нам орієнтуватися, на якій сцені терапії ми знаходимось. І відповідно цій стадії терапевтичного процесу планувати стратегію і тактику терапії.
Я дещо скорочу і обєднаю деякі функції для того щоб ми сформували бачення ключового підходу.На слайді зазначені не всі функції, а тільки найбільш значимі для процесу психотерапії. Ці функції, як ви бачите, рознесені на 5 блоків, які позначені як 3 сцени і два переходи. Сцени і переходи мають назви. Цими назвами позначені ті терапевтичні процеси, на яких акцентовані зусилля психотерапевта в період знаходження на даній сцені чи при здійснені даного переходу. Сцени відображають наше завдання як психотерапевта при роботі на певній фазі.
Це не означає що під час кожної сесії ретельно аналізуємо кожну нашу інтервенцію або текст клієнта. Якщо ми починаємо мислити як психодраматерапевти, використовучі наративний підхід нам достатьо того що під час терапії ми будемо робити для себе певні записи прямої мови клієнта та опису героїв його фантазій і цього матеріалу буде достатньо для того щоб зробити аналіз на якій фазі та сцені ми знаходимось.
Крок перший який ми можемо віднести до стратегічного рівня це зрозуміти на якій фазі креативного циклу ми знаходимось Майже завжди початком терапії є тривожно-психосоматична фаза креативного циклу.Ми опиняємось на першій сцені де стратегічними завданнями для нас будуть - дослідження соціального атому клієнта (сімʼя в якій він живе зараз, батьківська сімʼя, сімʼя бабусь та дідусів, ієрархії, традицій, правил, цінностей, як виконувилась ролі дружина, чоловік, мама, тато та інші і тд). Друге завдання це деструктуризація соціально – імагінального – конгломерата. Тобто розділити в розумінні клієнта бачення виконання ролей, своїх потреб, бажань в соціальному світі та імагінальному. На першій сцені в текстах клієнта ми можемо прослідкувати ключові функції: Початкова ситуаціяЗаборона, Порушення заборони, Нанесення шкоди, Нестача.
Основними техніками в роботі на даному етапі можуть бути: Монодраматично робота з активним використанням образів, як в наведеному раніше випадку, фантазування фокусом якого є виділити проблемну соціальну ситуацію, перевести іі в імагінальну сферу. Максимально конкретизувати виниклі образи і форми їх взаємодії. Особливу увагу в конкретизації образів звертаємо на їх зовнішній вигляд і їх внутрішні стани. Чим детальніше протагоніст буде диференціювати свої емоційні стани, знаходячись в ролях створених ним візуалізованих образів, тим ефективнішою буде робота з розділення процесів сприйняття реальності і фантазій. Також це пришвидшує перехід до переживання нестачі (під нестачею мається на увазі втрата або відсутність чогось надзвичайно важливого для протагоніста в даний період його життя. На початку терапії часто нестача не усвідомлюється). Нестача починає переживатися не у вигляді тривожно - психосоматичних явищ, а у вигляді конкретних, виокремлених емоційних станів (болю, люті, образи, вини, любові тощо).
До тактичного рівня ми можем віднести використання різноманітнітних психотерапевтичних активностей (рольова гра, монодрама, процес-аналіз) направленні на розведення у свідомості протагоніста образів людей з соціального атому в їх соціальних ролях і проявлених імагінальних образів. Особливо фокусуємо увагу на тому, як у психіці самого протагоніста суміщаються імагінальні і соціальні ролі і як це переплетення ролей впливає на конструювання соціальних ситуацій.
На данному етапі важливим елементом наших психотерапевтичних дій є те що ми прямо не конфронтуємо історію яка все чіткіше зʼявляється в психотерапевтичній роботі. Любі наші дії по прямій конфронтації не допомагатимуть клієнту усвідомлювати власне бачення та почуття та рух в розвитку креативного зародку.
Наступним етапом є перехід в фазу фантазій умовою для якого є переживання нестачі і відображення цього переживання в дискурсах протагоніста. На цьому етапі клієнт на чуттєво – емоційному рівні починає усвідомлювати нестачу, глибинну внутрішнью потребу яка певний час була заблокована. Функція Нестачі відкриває перехід з соціальної реальності в реальність внутрішньо - психічну. Допоки протагоніст не переживе емоцій, які в його випадку супроводжують відчуття нестачі, і допоки дискурс протагоніста не почне фокусуватись на цій функції, двері до особистої трансформації залишаються зачиненими. А образи персонажів непримітно проникають через шпарини з імагінального простору і маскуючись за образами реальних людей з соціального атому, провокують до розігрування таких сюжетів, котрі прив’язують протагоніста до стабільної системи культури А. Нагадаю що під культурою А – мається на увазі традиції, звички, виконання ролей в соціальному атомі клієнта.Появу функцій нестачі та відбуття ми можемо спостерігати у фазі тривожно-соматичній, а також у фазі фантазій де ми разом з клієнтом починаємо інтенсивно досліджувати цей первісний голос креативного зародку. Поява функції нестачі - це своєрідний перехід від однієї фази до іншої.
Коли ми подолали етап переходу в фазу фантазій основним психотерапевтичним завданням для нас буде допомогти клієнту звільнити додаткові ресурси та підтримувати його в конфронтації зі старими баченням та звичками культури А. Це етап де конфронтація з культурою А і відповідним домінуючим наративом кожен раз буде готувати для нашого клієнта випробовування в різних способах (проявах).Функції які активізуються на цьому етапі: Випробування, Реакція героя, Отримання ресурсів, Зустріч з антагоністом, Боротьба, Ліквідація нестачі
Як починає поводити себе клієнт та як ми працюємо на цьому рівні. На етапі переходу від тривожно-психосоматичної до фази фантазій клієнт може почати бачити багато сновидінь які він самостійно може звʼязувати з темами які ми обговорювали в терапії або сценами його соціального життя. Раптово він може згадувати якісь моменти дитинства життя які до цього часу були заблоковані.
На фазі фантазій в реальному житті можуть траплятися різні неочікувані події які ніби будуть вимагати або ставити героя перед непростим вибором. Виникають періодично сумніви, а чи не повернутись до тихої гавані культури А чи все ж таки довіритись чомусь ще не до кінця усвідомленому і ризикнути реагувати на події інакшим способом.
На даному етапі з терапевтом формується більш тісніший, довірливий контакт. Фокус роботи на даному етапі будується на розкритті та усвідомленні виниклої потреби. Використовуємо психодраматичну роботу зі сновидіннями та розкриття малоусвідомлених станів, почуттів через фантазування. Підтримуємо клієнта в пробах нового.